Що ти знаєш про традиції українців у день Святого Миколая?
Почнімо з головного — дати святкування! За словами дослідниці Світлани Щербань, українці здавна вшановують святого Миколая двічі на рік: взимку та навесні. Знаєш, як називають зимове святкування?
День Святого Миколая, що відзначають взимку, наші пращури називали ще й Холодним або ж Зимнім Миколою. За різними календарними системами відзначали й відзначають його 6 чи 19 грудня. Натомість Літнього або Весняного Миколу святкували та святкують 9 чи 22 травня.
За два дні до Холодного Миколи починалися Миколині святки. Як гадаєш, що наші пращури робили в цей період?
Миколині святки зазвичай тривали три дні включно з головним святом. У цей час наші пращури готували узвар і кутю, а також починали колядувати — співали осібні колядки з ім’ям святого Миколая.
У давнину в деяких регіонах України напередодні Холодного Миколи мали звичай «приносити тайну». Чи знаєш, що це означає?
Такого звичаю дотримувалися в деяких регіонах, наприклад, на Уманщині. Він полягав у тому, аби дати можливість нужденним відзначати день Святого Миколая, піднісши їм якийсь подарунок. Це міг бути, приміром, мішок борошна, який ввечері, аби ніхто не бачив, ставили коло дверей. Цим наші пращури немовби косплеїли святого Миколая :)
Ще одна традиція стосується періоду від Холодного Миколи до Різдва. Дотримуючись її, наші пращури виготовляли коней, коней із вершниками, панянок, миколайчиків... Що це за вироби такі?
На Полтавщині та Слобожанщині від Зимнього Миколи й до Різдва пекли святкові пряники: панянок, коней і коней із вершниками. Їх давали дітям, які приносили вечерю хрещеним батькам, родичам чи сусідам. А на Бойківщині печиво, яке виготовляли до свята Миколая, називали миколайчиками.
Продовжуємо тему подарунків… Нині діти отримують їх по-різному: хтось під подушкою, хтось поруч із ліжком, хтось під ялинкою. А от наші пращури з Бойківщини залишали біля вікна річ, у яку Миколай мав би покласти подарунки… Вгадаєш, що це за річ?
У 30-х роках ХХ століття дослідники зафіксували, що на Бойківщині ввечері перед святом Миколая діти ставили біля вікна свої черевики або чоботи й опісля чекали на появу святого.
Наші пращури не тільки очікували чогось на Миколая, а й самі робили для нього пожертви. Так, аби попросити у святого захисту свійських тварин, гуцули мали звичай на Миколая приносити до храму пожертви під назвою будзи. Здогадаєшся, про що мова?
І останнє запитання про Зимнього Миколу... Українська молодь у селах відзначала це свято у свій гучний і веселий спосіб — вгадаєш, як саме?
Молодь відзначала день Святого Миколая зазвичай на вечорницях, де колядували й щедрували. На Сумщині дослідники навіть зафіксували, як під час таких святкувань дівчата навчали хлопців колядувати, а юнаки давали їм за це гроші.
Перейдімо до Літнього або ж Весняного Миколи. У давнину в деяких українських селах був звичай, коли парубки прибирали один громадський об’єкт. Вгадаєш, що це за локація?
На Звенигородщині дослідники зафіксували звичай, за яким місцеві чистили криницю напередодні Літнього Миколи. Для цієї справи обирали вродливих, доглянутих парубків, аби й вода у криниці надалі була чистою. Дівчата заздалегідь прикрашали локацію квітами, а в день Святого Миколая жителі села збиралися довкола криниці задля спільного святкування.
Отож, образ святого Миколая наші пращури пов’язували з тваринництвом — це видно і з практик відзначання Весняного Миколи. На це свято українці в різних регіонах наймали на роботу, вітали й обдаровували людей певного фаху. Здогадуєшся, що це за фах?
Етнографи помітили, що, наприклад, на Черкащині перед Літнім Миколою наймали пастухів, а на свято їм платили й дарували гостинці. Того ж дня був звичай вперше виводити коней пасти.
А ще на Літнього Миколи давні українці мали один цікавий звичай, пов’язаний із сіллю. Вгадаєш, який саме?
Дослідники повідомляють, що на сході Бойківщини у день Весняного Миколи святили сіль і давали її худобі, аби та мала захист від укусів гадюк.
Непогано!
Певно, ти починаєш цікавитися народними звичаями і вже маєш успіхи. Так тримати! Аби дізнаватися ще більше про наших пращурів, підписуйся на канали проєкту «Локальна історія» та Національного музею історії України.
Добре!
Ти вже чимало довідався/-лася про народні традиції! Аби дізнаватися ще більше про наших пращурів, підписуйся на канали проєкту «Локальна історія» та Національного музею історії України.
Чудово!
Ти розумієшся на народних звичаях, як справжній/-я етнолог/-иня. Аби дізнаватися ще більше про наших пращурів, підписуйся на канали проєкту «Локальна історія» та Національного музею історії України.
