«Айтівці XX століття»: що ти знаєш про Львівську математичну школу?

Стефан Банах після Краківської гімназії рік навчався на факультеті будови машин у Львівській політехніці, а потім ще три роки — на факультеті інженерії. Однак диплома про вищу освіту не мав — через це спершу його не хотіли брати на кафедру. Банахові поставили умову: його призначають асистентом кафедри математики «за умови, що впродовж півроку він подасть диплом доктора». Уже в червні 1920-го Банах подав до ради філософського факультету Львівського університету докторську працю «Про операції в абстрактних множинах із застосуванням до інтегральних рівнянь». З цим науковим проєктом 1921 року здобув ступінь доктора філософії.

Перший запис у «Шотландську книгу» зробив Стефан Банах 17 липня 1935 року, а останню математичну задачу під номером 193 вписав Гуґо Штайнгауз 31 травня 1941 року. Тож загалом книга із завданнями від львівських математиків проіснувала майже 6 років. До її появи науковці залишали свої записи прямісінько на столиках «Шотландської кав’ярні» або на серветках. Пізніше, вже після завершення Другої світової війни, Гуґо Штайнгауз започаткував «Нову шотландську книгу» у Вроцлаві.

Львів’янин Станіслав Улям ще до Другої світової війни виїхав до Нью-Йорка. Він переймався долею рідних і хотів бути корисним для перемоги над нацистами. Врешті отримав такий шанс разом із запрошенням долучитися до «Проєкту Мангеттен» із винайдення атомної бомби. Після війни, у 60-х роках XX століття, Станіслав Улям працював над американською програмою польотів на Місяць.

Пер Енфло 1972 року розв’язав задачу № 153 від Станіслава Мазура та отримав за це живу гуску. Питання стосувалося проблеми базисів, яку сформулював Стефан Банах. Раніше за Пера Енфло із завданням впорався Джон фон Нейман, але він спирався на «очевидне» математичне твердження. Натомість Станіслав Мазур хотів, щоб це твердження теж довели, і обіцяв подарувати за це живу корову.

Найвідомішим здобутком Юзефа Шраєра в математиці став внесок у теорію напівгруп у колаборації зі Станіславом Улямом. Це одна з галузей математики, яку використовують, зокрема, у шифруванні та економетриці. Перші засадничі праці з теорії груп опублікував харківський математик Антон Сушкевич на початку XX століття, а Юзеф Шраєр і Станіслав Улям продовжили розвідки в цьому напрямі.

Євстахій Жилінський з 1922 року був членом львівського осередку Польського Татранського товариства. Учасники спільноти влаштовували мандрівки горами та розбудовували гірські прихистки в Карпатах.

Мирона Зарицького почали називати поетом формул після його промови на ювілейному святі з нагоди 30-річчя роботи в Математично-природописно-лікарській секції НТШ. Там він, зокрема, сказав: «Кого не вабить ні краса, ні мистецтво, хто живе вбогим духовним життям, той нічого не дасть математиці».

Леон Хвістек започаткував стрефізм і мав дві власні виставки — у Кракові та Львові. Особливо відомі його картини «Фехтування» і «Портрет дружини». А в математиці Леон Хвістек цікавився основами логіки, зокрема побудував систему «чистої теорії типів».

Володимир Стожек частенько приходив уранці до «Шотландської кав’ярні» пограти в шахи за горнятком кави з доцентом Львівської політехніки Владиславом Нікліборцем.

Лавка Банаха — скульптурна композиція у Кракові. Поблизу цього місця влітку 1916 року йшов Гуґо Штайнгауз, коли почув фразу «міра Лебега» і вирішив познайомитися з тими, хто обговорює математику. Це були Стефан Банах і Отто Нікодим. Відтоді чоловіки регулярно зустрічалися, щоб позайматися математикою.