Вибори гетьмана відбулися під Бендерами, куди козаки відступили ще разом із Мазепою, — це були перші закордонні вибори. А ще Пилип Орлик був першим, хто уклав зі своїми виборцями угоду, де зазначив основні положення внутрішньої та зовнішньої політики.

Конституцію Пилипа Орлика ще називають Бендерською конституцією — через місце, де її прийняли. А повна назва в перекладі з латині звучить так: «Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького між ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним Гетьманом Війська Запорозького та між старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, прийняті публічною ухвалою обох сторін і підтверджені на вільних виборах встановленою присягою названим ясновельможним гетьманом, року Божого 1710, квітня 5, при Бендерах».

Гетьман і старшина прагнули забезпечити справедливий розподіл влади та уникнути монархічного правління. У преамбулі до Конституції зазначили: «Оскільки колишні гетьмани Війська Запорізького [...] зважилися привласнити собі понад міру владу самодержавну, чим завдали значної шкоди давнім порядкам, правам та вольностям військовим, наклавши тягар на весь народ, [...] постановили, аби не тільки його вельможність [...] досягнутих постанов і договорів непорушно дотримувалася, але щоб і за інших, майбутніх гетьманів Війська Запорізького вони були збережені і дотримувалися так, як тепер складені».

За зразок Конституції обрали угоди між польською шляхтою та виборними королями. Документ містить вступ і 16 статей, у яких ідеться про практичну політику.

Перша стаття Конституції визначає, що православна віра під Константинопольським патріархатом має бути єдиною, а поширення інших віросповідань — під забороною.

За Конституцією, гетьман був уповноважений укласти союз із Кримським ханством, щоб мати надійну підмогу в боротьбі з Москвою.

Стаття 2 Конституції Пилипа Орлика стосувалася територіальної цілісності, а також повернення додому всіх полонених по завершенню війни й справедливого відшкодування збитків.

Згідно з Конституцією, гетьмани мали радитися зі старшиною та полковниками, зокрема щодо міждержавних питань, а від кожного полку обирали по представнику дорадчих зібрань. Справи щодо образи честі гетьмана мав розглядати спеціальний орган — генеральний військовий суд. А для управління фінансами обирали генерального підскарбія, гетьман же мав жити лише з власних коштів.

Стаття 11 Конституції захищала права дружин та дітей козаків. Їх звільняли від будь-яких повинностей під час перебування козака на військовій службі або в разі його загибелі.

Конституція передбачала конкретні заходи для поліпшення становища селян: зменшення або скасування певних податків.