Монах-інтроверт, аристократ-тусівник чи хрестоносець-мандрівник: хто ти з доби Середньовіччя?
Ти прокидаєшся вранці, точніше твій сон порушує будильник. Що робитимеш?
Після важкого дня тобі хочеться відновити сили та добряче наїстися. Що маєш на вечерю?
Ви з друзями хочете відірватися на вихідних. Що запропонуєш їм?
Твій спосіб не здуріти на дистанційці:
Який твій улюблений тренд у тіктоці?
Твоє ідеальне місце роботи:
Ти переїжджаєш у новий дім і шукаєш ідеальний для себе інтер'єр. Який це?
Що в тебе стоїть на заставці в телефоні?
Ти їдеш у потязі, попереду довга дорога. Інтернет не ловить. Чим займешся?
Окей, але поїздка затягується. У тебе із собою невелика валізка, і до неї ти заздалегідь поклав/-ла лише одну книгу. Що це за книга?
Коли знайомі запитують, що там на особистому, ти:
Твій спосіб прокрастинації:
Ти монах-інтроверт. Краще тебе не кликати на вечірки, бо все одно мріятимеш повернутися додому, до кота і Нетфліксу.
Монахи в Середньовіччі були справжніми відлюдниками: жили в монастирях, дотримувалися чітких правил і розпорядку дня. Тусовки в тавернах і гучні компанії не для них. Вони молилися або ж читали та переписували книги, бо друкарський верстат ще не винайшли. Понад усе цінували хендмейд: шили одяг і взуття, виготовляли ліки, навіть самі випікали цеглу для будівництва. А ще монахи працювали на городах і доглядали за свійськими тваринами, бо щоденна робота вважалася спасінням душі.
Ти хрестоносець-мандрівник!
Хрестоносцями у Середньовіччі могли стати майже всі охочі: головне — мати бажання вирушити в далекий і небезпечний хрестовий похід. Ці авантюристи вірили, що через війну з арабами отримають прощення гріхів і зароблять грошей. Це відчайдухи, які обходилися найменшим, але понад усе цінували пригоди, ризики та гострі враження. За свідченнями істориків, навіть Христофор Колумб планував організувати власний хрестовий похід.
Ти аристократ-тусівник. Завжди за будь-який двіж.
Аристократами в Середньовіччі були лицарі, які мали землі. На відміну від простих селян і ремісників, у них був час на розваги: військові походи, мисливство, турніри чи тусовки з іншими лицарями й лордами. Саме аристократи вигадали культ прекрасної дами, бо звичайне кохання для них занадто нудне.
Ти жонглер-трендознавець. І тікток-танець станцюєш, і на мемах знаєшся.
Жонглерами у Середньовіччі називали не тільки тих, хто вміли жонглювати, а тих, хто майстерно розважали публіку: танцювали чи співали, виконували складні трюки, ковтали мечі чи показували дресированих тварин. Жонглери мандрували від міста до міста й часто дратували місцевих священиків, бо люди з більшим бажанням ішли на виставу, ніж до церкви. До того ж, ці жартівники знали багато смішних і часом непристойних анекдотів, що тільки додавало їм популярності.
