Словеса — це мова або ж слова. До речі, це слово використав у своїй збірці «Палімпсести» Василь Стус: «Народжені з мовчання словеса / вертають до мовчання. Тільки кроки / подвигнуть наперед твою ходу, / а вихолодять серце — то й зогріють, / а вимертвивши — разом одживлять».

Це злочинець. Слово «тать» подає у своєму старослов’янсько-українському словнику мовознавець та доктор філологічних наук Любомир Белей.

Прикметник «маститий» означає «вельмишановний, поважний, статечний». Це слово використовує Юрій Яновський у творі «Мир (Жива вода)»: «Минули безсонні ночі, переходили від надії до розпаду, роз’їхались маститі консультанти, маленька лікарня знову увійшла в норму».

Так, рамена — це плечі. До речі, у своїй новелі «Битва» Ольга Кобилянська порівнювала із плечима коріння дерев: «Коріння дерев, грубе, немов рамена, виринало гадюкою з моху, тверде й упряме, сплетене одне в друге, тягнулося дивоглядними перснями в глибінь лісу, котра, сповита в зелену темінь, дишіла неприязністю».

Так, дійсно, комонь — це кінь. Це слово використав у переробленому з оригіналу творі «Пригоди Дон Кіхота» Іван Франко: «Крушняючись серед шляху, / Він кричав: “Не руште з місця! / Стійте, труси! Я-ж не винен, / Що мій комонь спотикнувсь!”».

Слово «шкаралуща» (або «шкаралюща») подібне до «шкаралупа», яким послуговуємося нині. Але можемо використовувати це слово, щоб збагатити свою лексику. Наприклад, як Іван Нечуй-Левицький у повісті «Хмари»: «…варили тихенько в чайниках яйця і закидали шкаралющі на грубу, а часом і за вікна. Од того монастирський двір у піст був засіяний білими шкаралющами, неначе снігом».

Дійсно, трапезувати означає «їсти». Це слово вживав Остап Вишня в усмішці «Ведмідь»: «Надвечір зійшлися перекусити. Сіли на узліссі — трапезуємо. Довгенько трапезували. Уже й сонце за Гулеву гору сховалося, а ми трапезуємо».

Так-так, ми про майбутнє. Ще Іван Карпенко-Карий словами одного із героїв «Хазяїна» промовляв: «Будущина в руках нового покоління, і чим більше вийде з школи людей з чесним і правдивим поглядом на свої обов’язки перед спільною громадою, тим скоріше виросте серед людей найбільша сума справедливості!».

Грядущий означає «прийдешній», тобто той, що настане в майбутньому. Пам’ятаєш, як у рядках Стуса: «Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі, / уже не ремствуй, позирай у глиб, / у суще, що розпукнеться в грядуще і ружею заквітне коло шиб»?

Росіян можемо нарікати й супостатами, себто ворогами.