Перші відомі зображення тризуба на монетах Київської Русі знаходять на срібниках князя Володимира Святославича (979—1015). З невеликими відмінностями тризуб продовжували викарбовувати на монетах часів Святополка та Ярослава Мудрого.

Михайло Грушевський наполягав на питомо українському походженні тризуба. За його версією, цей знак найімовірніше є схематичним зображенням верхівки булави — давнього атрибуту влади, що виник ще за кам’яної доби. Звісно, це лиш одна з багатьох гіпотез істориків, які поки не віднайшли стовідсоткового підтвердження для жодної з них.

Стаття 20 Конституції справді передбачає створення великого герба, проте остаточний дизайн ще не ухвалили — наразі затвердили лише проєкт закону. А попередньо провели вже 4 конкурси ескізів, і в останньому з них узяв участь Іван Турецький — співтворець малого герба. Його команда запропонувала ескізи, у яких за допомогою бінарного коду зашифровані символи UA.

Польський історик Ян Длугош в описі Грюнвальдської битви змальовує знамена Львівської землі 1410 року — це був жовтий лев, що пнеться на скелю на синьому тлі.

До 25-ї річниці Незалежності українці встановили світовий рекорд, створивши найбільший квітковий килим у кольорах Державного Прапора. Для цього більш як 5800 людей виростили в себе ці квіти. Цікаво, що в День Прапора, 23 серпня, площа квіткового килима сягала 13057 квадратних метрів, а в День Незалежності, 24 серпня, збільшилася ще на 8 квадратних метрів, бо квіти розпустилися.

З початком російського повномасштабного вторгнення в Україну світові компанії-виробники прапорів почали продавати більше наших стягів, аніж прапорів власних держав, і навіть розгорнули додаткове виробництво. Найбільшими замовниками української символіки є держустанови, готелі, крамниці, але чимало їх купують і пересічні громадяни. Багато виробників прапорів за отримані з продажу кошти підтримують Україну та скеровують їх на гуманітарну допомогу.

Інсталяція «Серце України» знаходиться в селі Мар’янівка Черкаської області — саме цю локацію вчені визначили 2005 року як географічний центр України.

Світлина: Черкаська обласна державна адміністрація

Павло Чубинський впорався зі створенням тексту майбутнього гімну за пів години — у процесі він надихався польською мазуркою «Jeszcze Polska nie zgineła…» («Іще Польща не загинула…» і піснями сербських повстанців, де були слова «срб се бије и крв лије за своју слободу…» («серб бореться та проливає кров за свою свободу…»).

Законом «Про Державний Гімн України» 2003 року ухвалили текст нашого славня, який відрізнявся від попередньої версії лише однією літерою: слова «Ще не вмерла Україна…» замінили «Ще не вмерла України…»

Музику до духовного гімну України написав композитор Микола Лисенко. Творці «Молитви» мали на меті написати твір, який виконували б діти, проте для юних співців композиція вийшла заскладною. Пізніше композитори намагалися дещо адаптувати аранжування зі збереженням оригінального настрою твору. «Молитву» неодноразово співали на українських національно-патріотичних акціях на початку ХХ століття, зокрема й у день Злуки УНР і ЗУНР.